Стратегія екзистенційної перемоги: модель тотальної резистентності та трансформація державного управління

Сучасна геополітична ситуація та інтенсивність збройної агресії проти України вимагають не просто тактичних коригувань, а фундаментального переосмислення всієї архітектури національної безпеки та державного устрою.

Аналіз поточної фази протистояння свідчить, що ворог розглядає цю війну не як територіальну суперечку, а як процес повної ліквідації української суб'єктності. Російська система влади, побудована на жорсткій вертикалі та принципах кримінальної ієрархії, орієнтована на довгострокове виснаження України, що робить традиційні методи оборони недостатніми. У цьому контексті Фонд «Творча Ініціатива» пропонує аналітичний огляд необхідних трансформацій, які мають перетворити країну на єдиний військово-промисловий та соціальний організм, здатний не лише вистояти, а й забезпечити стратегічну перемогу.

Анатомія агресора: Диктатура як інструмент нігілізму

Для формування ефективної стратегії протидії необхідно чітко розуміти внутрішню природу ворожої системи. Російська Федерація функціонує як суворо вертикальна структура, де вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи — фактично некоронованого монарха з необмеженими повноваженнями. Ця система виключає можливість реального існування незалежних гілок влади, перетворюючи законодавчі та судові органи на беззаперечних виконавців волі лідера. Кадрова політика агресора базується на особистій відданості, що забезпечується системою тотального компромату та кримінальною солідарністю.

В економічному вимірі Росія характеризується відсутністю середнього класу, що унеможливлює формування незалежної громадянської думки. Суспільство поділене на великий бізнес, інтегрований у владну вертикаль, та дрібних підприємців, позбавлених впливу. Весь промисловий потенціал ворога поставлений на військові рейки, а державні компанії працюють виключно на реалізацію планів лідера. Відсутність реальних виборів та багатопартійності робить систему стійкою до внутрішніх демократичних змін, що підтверджує неможливість зупинення війни шляхом лише дипломатичних домовленостей.

Взаємовигідні, з точки зору демократичних країн, дипломатичні домовленості з нинішньою Росією неможливі. Росія вважає себе великим і всемогутнім гегемоном всесвіту та прийматиме дипломатичні угоди лише у формі повної капітуляції України, перетворення її на аналог Білорусі з режимом, встановленим самою Росією, та умовним, підконтрольним лідером.

Порівняльна характеристика систем управління

Характеристика	Російська модель (вертикаль)	Необхідна українська модель (резистентність)
Прийняття рішень	Одноосібне, волюнтаристське	Колегіальне професійне (Всенародне зібрання)
Кадрова база	Лояльність та компромат	Професіоналізм, вік 60+, патріотизм
Роль бізнесу	Служіння царю, кримінальна складова	Повна мобілізація під гаслом «Все для фронту»
Судова система	Декоративна, підконтрольна лідеру	Військові суди та прокуратура

Аналіз свідчить, що будь-які договори, підписані з нинішньою російською владою, будуть використані нею лише як пауза для переозброєння та підготовки до наступних фаз агресії. Ці фази включають: на першому етапі — повне захоплення південних областей України та Молдови; на другому етапі — повне захоплення України, її ліквідацію як держави в нинішній формі управління та переведення в білоруський варіант; на третьому етапі — захоплення прибалтійських країн, розвал Європейського Союзу та відновлення впливу Росії на країни Європи як мінімум за аналогом країн РЕВ.

Історична ретроспектива: від супердержави до боротьби за суверенітет

Трагедія сучасного протистояння коріниться в системному демонтажі українського оборонного потенціалу, який розпочався одразу після 1991 року. На момент здобуття незалежності Україна володіла третім за потужністю ядерним арсеналом у світі та входила до першої десятки країн за економічним потенціалом. Успадкувавши близько 30% радянського ВПК, країна мала унікальні можливості для виробництва ракет, літаків та танків.

Проте протягом десятиліть реалізовувався план гібридної нейтралізації України. Через впровадження агентури в органи влади, стимулювання корупції та зовнішній тиск Україна була позбавлена ядерної зброї та значної частини звичайних озброєнь. Економічні показники 90-х років демонструють глибину кризи: ВВП на душу населення у 1991 році становив лише 1307 доларів, а щорічне скорочення економіки сягало 22,7%.

Динаміка військово-промислового спадку (1991-2025)

Показник	Стан на 1991 рік	Стан на 2025 рік
Кількість оборонних підприємств	~700	Процес трансформації та релокації
Кількість працівників у ВПК	>1 млн осіб	Дефіцит кадрів через мобілізацію
Ранг у світовому експорті зброї	Топ-15 (після 1993)	Пріоритет на внутрішнє споживання
Витрати на оборону (% від ВВП)	Мінімальні (конверсія)	34% (2024-2025)

Росія розпочала активну фазу управління Україною у 1999–2000 роках, пройшовши через точки загострення у 2004 та 2014 роках, що зрештою призвело до повномасштабного вторгнення 2022 року. Нинішня фаза війни вимагає визнання того факту, що спасіння країни лежить виключно в руках її народу та здатності до тотальної мобілізації ресурсів.

Радикальна перебудова державного апарату: модель воєнного часу

Ефективна відсіч агресору неможлива без адаптації державної системи до умов екзистенційної війни. Чинна бюрократична модель, розрахована на мирний період, демонструє свою обмеженість у швидкості прийняття та реалізації рішень. Необхідним кроком є запровадження «Тимчасових Положень Конституції періоду воєнного часу», які передбачають призупинення діяльності традиційних органів влади та створення структур мобілізаційного типу.

Всенародне зібрання: влада досвіду

Замість Верховної Ради пропонується скликання Всенародного зібрання шляхом представництва в Народному зібранні представника від кожної національності та народності, що проживають на території України. Унікальність цієї пропозиції полягає в охопленні інтересів не груп і кланів, а інтересів усіх народів і народностей. Такий підхід буде правильним на основі Конституції як принцип народовладдя. Формувати Народне зібрання з числа громадян, які за віком не підлягають мобілізації, шляхом делегування осіб віком від 66 років, які мають вищу освіту та досвід керівної роботи, а також мають громадянство України з періоду СРСР. Логіка залучення цієї вікової групи базується на двох факторах:

• Професіоналізм та досвід.

Використання знань покоління, яке будувало індустріальний та науковий потенціал.

• Відсутність політичних амбіцій.

Люди цієї вікової групи не орієнтовані на майбутні виборчі цикли, що дозволяє їм приймати складні та непопулярні, але необхідні для виживання нації рішення.

Ставка Верховного командувача та Військова комендатура

Військове керівництво має бути відокремлене від політичного впливу. Пропонується об’єднати Ставку Верховного Головнокомандувача та РНБО в єдину структуру, до складу якої увійдуть виключно професійні військові та фахівці спецслужб. На посаду Верховного командувача пропонується повернути Валерія Залужного, який наразі обіймає посаду посла у Великій Британії. Функції Президента мають бути сфокусовані переважно на міжнародній координації та залученні зовнішньої допомоги. 

Дуже важливо нам мати розуміння:

1. Країни — наші «союзники» — не допомагають і не будуть допомагати нам у повному обсязі, необхідному для нашої швидкої перемоги над ворогом. Вони не постачають і не будуть постачати необхідну й потрібну нам для перемоги зброю, хоча в них (у США, Німеччині, Франції, Великій Британії) ця зброя є в достатній кількості. Вони не будуть нам допомагати й захищати нас так, як захищають Ізраїль. На їхню думку, за швидкої та повної перемоги України вона стане глобальним центром Європи та одним зі світових лідерів, а нинішнім європейським лідерам це не потрібно. Вони розуміють, що швидка та повна перемога Росії також є загрозою для Європейського Союзу. Їм здається, що нинішня млява допомога призведе до зниження військової та економічної потужності Росії, а Україна, втративши частину своєї території та значний економічний потенціал, не зможе стати центром Європи.

2. Сила та потужність НАТО ґрунтується на потужності та силі США. Без США НАТО — це клуб для зустрічей, і в НАТО немає потужних збройних сил без США. Наявні в НАТО сили (без сил США) — це як демонстраційні показові зразки для виставки. НАТО спирається на сили США. А збройні сили США не захищатимуть нас так, як захищають Ізраїль. Росія зуміла нейтралізувати сили США за Трампа, і навіть за Байдена ми не отримували в повному обсязі необхідну нам допомогу в озброєнні. Сподіватися на те, що США нададуть необхідну допомогу, — це помилка. Вірити США як нашому захиснику — означає зрадити себе. США не виконали свої зобов’язання за Будапештським меморандумом, хоча були зобов’язані це зробити й могли це зробити ще в 2014 році та до початку широкомасштабної війни. Вони мали повну інформацію про плани Росії до 2014 року та про широкомасштабне вторгнення. Вони цього не зробили, і надалі на них немає надії — вірити їм не можна.

3. США та європейські країни продовжують вести торговельні відносини з Росією в різних формах і обсягах, і не хочуть та не будуть зупиняти в повному обсязі ці відносини.

4. У європейських країнах і США активно працюють російські агенти. Деякі з них обіймають дуже високі посади й навіть керують деякими країнами Європи в складі ЄС, проводячи вигідну для Росії роботу, спрямовану проти України, — і в цьому напрямку Росія має певні успіхи.

5. Наша перемога — в наших руках. Нам необхідно перебудовувати себе. І ми, всі громадяни України, повинні розуміти, що Україна потрібна тільки Народові України. І тільки МИ — Народ України, об’єднавшись, зуміємо вистояти й перемогти у війні. Ми зобов’язані розуміти, що Росії не потрібна Україна як країна, а Народ України такий, як в Україні, Росії не потрібен. Якщо хтось і думає чи бажає про Росію, то знайте: прихід Росії буде катастрофою для всіх. За режиму Росії на території України не буде нічого українського. Весь середній і великий бізнес буде відібраний і переданий олігархам Росії. Не буде виборчої системи взагалі. Вся влада від найнижчих рівнів до найвищого буде в руках призначенців «царя». Усі силові органи, органи правопорядку та судова система перетворяться на каральні органи й служитимуть «царю». Не буде жодної опозиції, опозиційних медіа та преси. Усі громадяни України, які живуть в Україні з періоду СРСР і народжені на території після, будуть репресовані, і в найкращому разі переселені в північні регіони Росії. На землі України будуть заселені люди з Росії. Для українців не буде роботи й навіть дрібного бізнесу. Це торкнеться кожного, хто нині є вільним громадянином України. Усі нинішні колаборанти, яких Росія завербувала в період війни, також потраплять під репресії — зрадникам немає довіри ніде. За Росії певні можливості матимуть тільки ті зрадники, яких Росія раніше фінансувала і які в попередні роки працювали на розвал України.

6. Якщо МИ — Народ України — справді хочемо жити в свободі та будувати свою країну, виходячи з такої реальної ситуації, МИ повинні формувати свої плани й діяти, реформувати самих себе та свою країну, об’єднавшись у єдине ціле, і створювати такі структури управління, які забезпечать нам перемогу своїми силами та ресурсами.

Виконавча влада у формі Кабінету Міністрів замінюється Військовою комендатурою. Її головна мета — пряма вертикаль забезпечення потреб фронту ресурсами, від національного до муніципального рівнів. Кадрова база комендатури — чоловіки-пенсіонери (60+) та жінки-професіонали, що дозволяє вивільнити чоловіків призовного віку для безпосередньої участі у бойових діях.

Економіка фронту: все для перемоги

Економічна модель України 2025 року вже є мілітаризованою за своєю суттю: понад 50% державних видатків спрямовано на військову сферу. Проте для перемоги потрібен перехід до тотальної концентрації ресурсів. Пропонується повне призупинення цивільних будівельних робіт та ремонтів, які не стосуються оборони, безпеки або забезпечення потреб переміщених осіб.

Фінансові параметри та джерела фінансування

Бюджет на 2025 рік передбачає збільшення видатків на оборону на 324,7 млрд грн, значна частина яких покривається за рахунок ініціатив G7 та прибутків від заморожених російських активів (294,3 млрд грн). Проте пропонована модель вимагає ще більших вкладень у людський капітал.

Стаття видатків	Пропонований рівень, грн	Контекст 2025 року
Бонус при підписанні контракту	1,000,000	Впроваджено для молоді 18-24 років
Грошове забезпечення (передова)	200,000	Наразі сягає до 120,000-190,000
Грошове забезпечення (резерв)	100,000 - 150,000	Залежить від виконання бойових завдань

Важливо впровадити обмеження: винагорода в органах влади не може перевищувати виплати військовим на передовій. Це забезпечить соціальну справедливість та запобігатиме збагаченню на війні.

Людський ресурс: стратегія 8-мільйонної мобілізації

Ключовим викликом 2025 року є дефіцит особового складу на лінії зіткнення. За оцінками, мобілізаційний потенціал України становить від 5 до 11 мільйонів осіб. Математичне моделювання показує реальний резерв у 2,8–4,9 мільйонів осіб. Пропонована стратегія передбачає формування сил оборони загальною чисельністю до 8 мільйонів осіб за такою структурою:

•        Передова лінія: 2 млн осіб (24–50 років).

•        Резерв ротації: 3 млн осіб (24–50 років) у режимі постійної підготовки.

•        Загальний резерв: 3 млн осіб (45–60 років) для територіальної оборони та логістики.

Такий масштаб вимагає не лише примусу, а й колосальних фінансових стимулів. Одноразова виплата 1 мільйона гривень при підписанні контракту має стати базовим інструментом залучення добровольців. Хоча це створює навантаження на бюджет, витрати на поразку та подальший геноцид будуть незрівнянно вищими.

Глобальна Україна: мобілізація капіталу та інтелекту за кордоном

Екзистенційний характер війни вимагає залучення не лише тих, хто залишився в країні, а й багатомільйонної спільноти українців за кордоном. Станом на кінець 2025 року в ЄС перебуває понад 4,3 млн громадян під тимчасовим захистом. Стратегія перемоги передбачає трансформацію цієї сили з категорії «біженців» у категорію «активної діаспори» та «транснаціональних підприємців».   

Умови та механізми залучення співвітчизників:

1. Професійна реінтеграція у ВПК: створення спільних підприємств (Joint Ventures) на території країн-партнерів дозволяє залучати українських вчених та фахівців, які емігрували, до розробки та виробництва високотехнологічної зброї в безпечних умовах. Це мінімізує ризики від ракетних ударів та використовує інтелектуальний потенціал еміграції.  

2. Програма «Build with Ukraine / Build in Ukraine»: іноземні компанії, що локалізують виробництво в Україні (їх уже 25), створюють робочі місця для повернення висококваліфікованих кадрів. Уряд пропонує податкові пільги та спрощені митні процедури в межах правового режиму Defence City.   

3. Економічні стимули та захист прав: нова міграційна стратегія України на 2025 рік фокусується на здешевленні грошових переказів в Україну та підтримці сімей мігрантів, які залишаються на Батьківщині. Для тих, хто готовий до добровільного повернення, розробляються програми реінтеграції та підтримки стартапів у сфері DefenseTech.   

4. Циркулярна міграція: створення механізмів, де українці за кордоном можуть брати участь у відбудові та оборонних проєктах дистанційно або через короткострокові місії, зберігаючи свій юридичний статус у країні перебування.   

Співвітчизники за кордоном мають стати частиною глобального українського арсеналу, де кожен спеціаліст — від розробника ПЗ у Берліні до інженера в Лондоні — інтегрований у єдину систему національної резистентності.

Наука та ВПК: створення технологічної переваги

Оскільки територія України знаходиться під постійним вогневим впливом, стратегічно важливим є винесення науково-виробничих комплексів на територію країн-партнерів. Пропонується створення спільних підприємств з випуску високотехнологічного озброєння, залучаючи українських вчених, українців, які емігрували за кордон, та представників діаспори. Це дозволить реалізувати концепцію «дистанційного арсеналу», захищеного від ракетних ударів, але повністю інтегрованого в систему ЗСУ. 

Нам необхідно нагадати нашим європейським партнерам, як і в який спосіб вони жили за СРСР у складі країн РЕВ. Чиї чоботи та чиї танки борознили їхні землі, і хто та як їх «любили». І якщо вони не хочуть повернення недалекого минулого, яке прагне відновити Росія, то мусять вжити достатніх заходів для захисту та стати активнішими у співпраці й підтримці України, бо зараз Україна — це єдина перепона та захист для них від імперських планів Росії.

Найефективнішим способом співпраці для захисту самих європейських країн є збільшення постачання необхідного та найефективнішого озброєння, включно з далекобійним, для знищення джерел і логістики забезпечення російських військ. Другим і необхідним способом ефективної допомоги є швидке розгортання науково-виробничих комплексів на території країн Європи у вигляді спільних підприємств із випуску високотехнологічного озброєння, із залученням громадян України, які емігрували за кордон.

Українські оборонні стартапи вже демонструють колосальну динаміку, залучивши у 2025 році понад $105 млн інвестицій, що становить третину всіх ранніх defense-вкладень у Європі. Платформа Brave1 стає ключовим інструментом для масштабування рішень у сфері ШІ, РЕБ та робототехніки, залучаючи венчурний капітал з усього світу.

Висновки: екзистенційний вибір нації

Аналіз поточної ситуації та пропонованих реформ приводить до однозначного висновку: Україна не може дозволити собі розкіш зберігати цивільну модель управління в умовах війни на знищення. Спасіння країни — у руках її народу, але цей народ має бути організований за принципами максимальної ефективності та професійності.

Перехід до влади досвіду (60+), тотальна мобілізація людського ресурсу (8 млн) за умови високої фінансової винагороди та винесення стратегічних виробництв за межі досяжності ворога — це не просто радикальні заходи, а єдиний шлях до збереження суверенітету. Будь-яка імітація діяльності або намагання «перечекати» війну призведуть до поразки, наслідком якої буде рабство та геноцид.

Україна має ресурси, волю та інтелектуальний потенціал для перемоги. Об’єднання зусиль держави, військових та громадського сектору створює той незламний фундамент, на якому буде побудована майбутня суверенна та сильна європейська держава.

Суб’єктом, спроможним здійснити вказані перетворення, є виключно народ України — та його частина, що усвідомлює екзистенційну загрозу та пов’язує своє майбутнє лише з цією землею. Механізм впровадження передбачає вольове прийняття «Тимчасових Положень Конституції періоду воєнного часу», які призупиняють дію чинної бюрократичної системи на користь всенародного правління. 

Ключовою умовою успіху є перехід до режиму тотальної ресурсної концентрації під гаслом «Все для фронту»: повне припинення непріоритетних цивільних витрат, залучення професійного досвіду покоління 60+ до державного управління та формування фінансово вмотивованого війська чисельністю до 8 млн осіб. 

Лише за умови відмови від імітації «нормального життя» та переходу до моделі єдиного військового табору нація зможе уникнути рабства та забезпечити суверенну перемогу. 

Магомед Врушський, експерт Фонду «Творча Ініціатива»

Джерело