Проблеми літніх людей: аналіз і рішення

Виклики старіючого суспільства: глибокий порівняльний аналіз проблем літніх людей в Україні на тлі світових та європейських тенденцій

I. Резюме дослідження

Сучасний світ переживає безпрецедентний демографічний зсув, при якому частка літнього населення стрімко зростає, створюючи як нові можливості, так і гострі виклики для суспільства. Глобальні тенденції вказують на необхідність фундаментального перегляду підходів до соціальної політики, охорони здоров'я та економіки. Аналіз виявляє багатогранні проблеми, з якими стикаються люди похилого віку, включаючи цифрову та соціальну ізоляцію, приховані медичні проблеми, відсутність доступу до превентивної допомоги та значну фінансову вразливість.

Дослідження показує, що в Україні ці загальносвітові проблеми посилюються унікальними факторами, пов'язаними з поточним конфліктом. Стрімке скорочення чисельності пенсіонерів, спричинене еміграцією та підвищеною смертністю, поряд із хронічною фінансовою незахищеністю та недостатнім доступом до якісної медичної допомоги, формує кризову ситуацію, яка вимагає негайного та стратегічного втручання.

Ключові висновки, викладені в цьому звіті, вказують на гостру потребу в переході від реактивної моделі допомоги до проактивної, заснованої на принципах профілактики та інтеграції. Інвестиції в благополуччя літнього населення, включаючи цифрову інклюзію, превентивну охорону здоров'я та реформу пенсійної системи, є не витратами, а стратегічними вкладеннями в стабільність і розвиток всього суспільства. Запропонована дорожня карта містить конкретні рекомендації, засновані на кращих європейських практиках, і покликана стати основою для формування довгострокової національної політики в галузі старіння.

II. Вступ: глобальний демографічний зсув і його виклики

2.1. Контекст старіння населення

Глобальне населення знаходиться на порозі історичного зрушення. Прогнозується, що до 2050 року кількість людей у віці 65 років і старше зросте з приблизно 524 млн у 2010 році до майже 1,5 млрд. Вперше в історії кількість людей старше 65 років перевищить кількість дітей у віці до 5 років. Більша частина цього приросту, за оцінками, припаде на країни, що розвиваються, де кількість літніх людей до 2050 року може збільшитися більш ніж на 250%.

Такий демографічний перехід тягне за собою серйозні соціально-економічні наслідки. Нації стикаються зі зменшенням частки працездатного населення, що ставить під загрозу традиційні пенсійні системи і збільшує навантаження на державні бюджети. Зростаюча потреба в медичних і соціальних послугах для старіючого населення вимагає перерозподілу ресурсів і розробки інноваційних підходів до догляду. У зв'язку з цим, розуміння і вирішення проблем, з якими стикаються люди похилого віку, стає одним з найважливіших завдань XXI століття.

2.2. Мета і завдання звіту

Метою цього звіту є проведення глибокого аналітичного дослідження проблем літнього населення в контексті глобальних викликів. Звіт ставить перед собою такі завдання:

• Провести детальний аналіз ключових проблем літніх людей, таких як цифрова ізоляція, ментальне та фізичне здоров'я, а також фінансова вразливість, ґрунтуючись на світових дослідженнях.

• Здійснити порівняльний аналіз ситуації в Україні з даними та передовими практиками європейських країн.

• Оцінити ефективність існуючих державних і недержавних ініціатив в Україні, спрямованих на вирішення цих проблем.

• Сформулювати практичні рекомендації та стратегічну дорожню карту, які дозволять Україні адаптувати світові практики та підвищити якість життя літніх людей, наблизивши стандарти до європейських.

III. Глобальні та європейські тенденції: багатогранні проблеми похилого віку

3.1. Цифрова і соціальна ізоляція

Проблема цифрової ізоляції є одним з найгостріших викликів для старіючого суспільства. Незважаючи на те, що інтернет був створений як інструмент вирівнювання можливостей, вік, поряд з доходом, географією та іншими факторами, істотно впливає на здатність літніх людей повною мірою використовувати його потенціал. За даними 2019 року, менше 60% дорослих у віці від 55 до 74 років у країнах ОЕСР регулярно користувалися інтернетом, а в країнах, що розвиваються, цей показник був ще нижчим. Опитування 2022 року, проведене Avast, показало, що 27% людей старше 55 років взагалі не використовують інтернет, а ще 31% роблять це лише зрідка.

Основні бар'єри, що перешкоджають цифровій інклюзії, включають відсутність доступу до доступного високошвидкісного інтернету, особливо в сільських і низькодохідних районах. Крім того, значну роль відіграє брак цифрових навичок і невпевненість у використанні технологій. Опитування 2021 року в США показало, що 54% дорослих старше 50 років хотіли б поліпшити свої навички, але 37% відчувають невпевненість при роботі з технологіями.

Цифрова ізоляція має глибокі і далекосяжні наслідки, які виходять за рамки простої незручності. Обмежений доступ до онлайн-простору позбавляє літніх людей можливості брати участь у критично важливих сферах життя, таких як працевлаштування, купівля товарів, отримання державних і фінансових послуг, а також підтримка зв'язку з родиною та друзями. Ця обмеженість безпосередньо сприяє соціальній ізоляції, яка, в свою чергу, має серйозні наслідки для здоров'я.

Дослідження показують, що соціальна ізоляція та самотність пов'язані з підвищеним ризиком розвитку ряду фізичних і психічних захворювань, включаючи високий кров'яний тиск, серцеві захворювання, ожиріння, ослаблення імунної системи, тривожність, депресію і зниження когнітивних функцій, включаючи деменцію і хворобу Альцгеймера. Таким чином, цифрова ізоляція є не просто проблемою доступу, а фундаментальним фактором, що безпосередньо впливає на загальне благополуччя літніх людей. Інвестиції в цифрову інклюзію можна розглядати як інвестиції в превентивну охорону здоров'я та зниження навантаження на всю систему.

3.2. Приховані проблеми здоров'я та превентивна медицина

Здоров'я літніх людей часто характеризується наявністю декількох хронічних станів одночасно, що вимагає комплексного підходу до лікування. До поширених проблем відносяться втрата слуху, катаракта, болі в спині, хронічна обструктивна хвороба легень, діабет, депресія і деменція. Багато з цих станів, наприклад, високий кров'яний тиск і високий рівень холестерину, можуть протікати безсимптомно протягом тривалого часу, перш ніж призвести до серйозних ускладнень, таких як серцевий напад, інсульт або деменція. Така відсутність явних ознак робить превентивну допомогу і регулярні скринінги критично важливими.

Незважаючи на очевидні переваги, більше половини дорослих у віці 65 років і старше не проходять рекомендовані профілактичні обстеження. Бар'єри на шляху до превентивної медицини включають фінансові труднощі, недостатню поінформованість про доступні послуги та вкорінену в суспільстві залежність від реактивної моделі, за якої люди звертаються за допомогою тільки після появи симптомів. Превентивна медицина, що включає регулярні огляди, скринінги на рак і хронічні захворювання, а також вакцинацію, може не тільки поліпшити якість життя і продовжити роки активної діяльності, але і значно знизити довгострокові витрати на охорону здоров'я.

Ментальне здоров'я є ще однією серйозною, але часто прихованою проблемою. Деменція є сьомою провідною причиною смерті та однією з основних причин інвалідності серед літніх людей у всьому світі. За даними на 2021 рік, у світі налічувалося 57 млн осіб, які страждають на деменцію, причому майже 10 млн нових випадків реєструється щорічно. Очікується, що до 2050 року ця цифра зросте до 139 млн, причому основний приріст припаде на країни, що розвиваються. Незважаючи на те, що вік є найсильнішим фактором ризику, деменція не є неминучим наслідком старіння. Фізична активність, відмова від куріння, контроль ваги і здорове харчування можуть значно знизити ризик когнітивних порушень.

3.3. Економічна вразливість

Старіння населення створює значний економічний тиск на держави, що виражається у зниженні частки працездатного населення та зростанні витрат на пенсії та охорону здоров'я. У країнах з великою часткою літнього населення на меншу кількість працюючих громадян лягає тягар фінансування соціальних програм. Цей дисбаланс може призвести до уповільнення зростання ВВП і чинити тиск на державні бюджети.

Проблема бідності серед літніх людей в європейських країнах демонструє значний розкид, що підкреслює пряму залежність від національної соціальної політики. У 2014 році понад 16 млн літніх людей у 28 країнах ЄС перебували під ризиком бідності. При цьому в таких країнах, як Люксембург, цей показник становив лише 6%, а в Болгарії — 48%. Цей розкид свідчить про те, що рівень бідності серед літніх людей не є неминучим наслідком старіння, а залежить від ефективності пенсійних систем і рівня соціального захисту.

Примітно, що існує певний парадокс між об'єктивним фінансовим станом і суб'єктивною оцінкою благополуччя. Незважаючи на те, що багато літніх людей, за об'єктивними показниками, не мають достатніх ресурсів для підтримки свого допенсійного рівня життя, переважна більшість (92%) опитаних пенсіонерів заявляють, що вони «дуже задоволені» або «помірно задоволені» своїм життям. Ця суперечність свідчить про те, що суб'єктивне благополуччя в літньому віці залежить не тільки від розміру доходу, але й від інших факторів, таких як наявність пенсійних накопичень, які допомагають знизити фінансовий стрес, а також від соціальної залученості та відчуття мети. Таким чином, ефективна політика щодо поліпшення благополуччя літніх людей не може бути зведена тільки до підвищення пенсій; вона повинна включати заходи, спрямовані на зниження фінансового стресу і створення умов для соціальної активності, що, в свою чергу, також сприяє поліпшенню здоров'я.

Рис. 1: Порівняльний аналіз рівня бідності серед людей похилого віку в країнах ЄС (2014 р.)

Джерело: EU-SILC 2014 (https://www.ifo.de/DocDL/dice-report-2016-1-zaidi-antczak-march.pdf)

IV. Ситуація в Україні: детальний аналіз і порівняння

4.1. Демографічний профіль і специфіка викликів в Україні

Демографічна ситуація в Україні характеризується стрімким скороченням чисельності пенсіонерів. За даними на квітень 2025 року, в країні залишилося 10 331 375 пенсіонерів, що майже на 510 тис. осіб менше, ніж у січні 2022 року. Ця тенденція пояснюється не тільки плановим зростанням вимог до страхового стажу, але й, в першу чергу, наслідками повномасштабного вторгнення, включаючи підвищену смертність і масову еміграцію. Це різке скорочення чисельності пенсіонерів є аномально швидким і створює унікальну ситуацію, в якій довгострокова демографічна криза була різко прискорена і ускладнена поточним конфліктом.

4.2. Аналіз ключових проблем

Цифрове і соціальне середовище

Незважаючи на глобальні тренди, в Україні робляться значні кроки у боротьбі з цифровою нерівністю. Національний проєкт «Дія.Цифрова освіта» став основним державним інструментом для підвищення комп'ютерної грамотності населення, в тому числі і серед людей похилого віку. Програма пропонує безкоштовні курси в бібліотеках, де слухачі віком від 50 до 70 років можуть освоїти базові навички роботи з комп'ютером та інтернетом. Однак, незважаючи на наявність таких ініціатив, масштаб проблеми залишається значним, і для її вирішення потрібна ширша та комплексна стратегія, що включає залучення волонтерів та розвиток міжпоколіннєвих зв'язків.

Здоров’я і доступ до медицини

Ситуація з ментальним здоров'ям літніх людей в Україні викликає особливе занепокоєння. За даними Інституту психіатрії Київського національного університету, кожен четвертий пенсіонер в Україні страждає від депресії, тривожності або деменції. При цьому дві третини літніх людей з проблемами психічного здоров'я не отримують необхідного лікування. Частка населення старше 60 років, яка потребує психіатричної допомоги, становить 11%, а серед тих, хто старше 80 років, — 20%. Прискорення кризи через війну поглибило ці проблеми, оскільки бойові дії не тільки призвели до підвищеної смертності, але й посилили психологічні травми, що, ймовірно, призвело до зростання випадків депресії та тривожності. Додатковим фактором є те, що 90% українських пенсіонерів не мають фінансової можливості оплатити медичні послуги, ліки або госпіталізацію.

Дані щодо поширеності деменції в Україні також свідчать про серйозність проблеми. Середній показник поширеності деменції становить 99,72 випадки, а хвороби Альцгеймера — 5,34 випадки на 100 тис. населення. У структурі деменції домінують судинні форми, але з 2015 року спостерігається планомірне зростання питомої ваги хвороби Альцгеймера.

Фінансовий стан

Фінансова вразливість є, мабуть, найгострішою проблемою для українських пенсіонерів. Станом на початок 2024 року понад 10,5 млн пенсіонерів в Україні мають середню пенсію в розмірі 5385 грн. При цьому, згідно з даними, наданими експертами, фактичний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у червні 2025 року наближався до 7000 грн. Більше половини пенсіонерів (51%) отримують виплати менше 4000 грн. За іншими даними, близько 8,5 млн з 10,3 млн українських пенсіонерів (понад 80%) живуть за межею бідності, яка проходить на рівні 7092 грн на місяць. Таким чином, переважна більшість літніх людей в Україні не можуть задовольнити свої базові потреби.

Таблиця 1. Ключові економічні показники: Середня пенсія і рівень бідності в Україні (2024–2025 рр.)

Показник	Значення
Кількість пенсіонерів (на початок 2024 р.)	10 516 537 осіб
Середня пенсія (на початок 2024 р.)	5385.25 грн
Частка пенсіонерів з пенсією нижче 4000 грн	51%
Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб (червень 2025 р.)	~ 7000 грн
Частка пенсіонерів за межею бідності (за даними Мінсоцполітики)	> 80%

V. Діючі ініціативи: кроки, зроблені в Україні

5.1. Державні програми

Державні зусилля в Україні щодо підтримки людей похилого віку мають системний характер. Пенсійна система, хоча і потребує реформ, передбачає щорічне підвищення вимог до стажу, а також вікові доплати для громадян, які досягли 70, 75 і 80 років. Люди похилого віку мають право на безкоштовний проїзд у наземному громадському транспорті, метрополітені та приміських поїздах, а також на знижки до 50% на комунальні послуги. У сфері цифрової інклюзії працює програма «Дія.Цифрова освіта», яка є ключовим інструментом у боротьбі з цифровою ізоляцією.

5.2. Роль неурядового сектора

В умовах, коли державна допомога не може повністю покрити всі потреби, особливу роль відіграють недержавні організації та благодійні фонди. Їхній внесок зосереджений на адресній та гуманітарній допомозі. Фонди, такі як «Життєлюб», реалізують проект “SuperOnuki”, де волонтери допомагають літнім людям, а також організовують пункти «Обід без бід» для надання безкоштовних обідів у Києві. Фонд «Незабутні» надає спеціалізовану допомогу людям з деменцією та їхнім сім'ям, включаючи пошук ліків, психологічну підтримку та онлайн-консультації. Проект «ДоБаДі», створений у співпраці фондів “Життєлюб”, «Карітас України» та «Нова пошта», займається доставкою продуктових наборів літнім людям по всій країні.

Сформована ситуація демонструє важливий симбіоз між державним і недержавним секторами. Державні програми, незважаючи на їх важливість, часто є недостатніми для задоволення всіх потреб літніх людей. НУО, в свою чергу, заповнюють цю критичну прогалину, надаючи гнучкі, оперативні і, в умовах війни, життєво важливі рішення. Цей симбіоз вказує на потенціал для розвитку моделі державно-приватного партнерства, де держава може зосередитися на системних реформах, а НУО — на наданні спеціалізованих послуг, отримуючи фінансову або координаційну підтримку.

VI. Дорожня карта для України: стратегічні кроки до європейських стандартів

6.1. Кращі практики ЄС і ВООЗ

Для досягнення європейських стандартів у сфері добробуту людей похилого віку Україні необхідно адаптувати передові світові підходи. Концепція «Десятиліття здорового старіння (2021–2030)», яку просуває ВООЗ, фокусується на розвитку та підтримці функціональних здібностей, що дозволяє літнім людям задовольняти свої базові потреби, продовжувати навчатися та брати участь у житті суспільства.

Європейський Союз, у свою чергу, прийняв «Європейську стратегію з догляду» (Care Strategy), яка закликає країни досягти спільних цілей у сфері довгострокового догляду, зробивши його доступним і високоякісним. Одним з ключових підходів, що виділяються в рамках цієї стратегії, є модель «інтегрованого догляду», яка успішно застосовується в Нідерландах. Ця модель об'єднує формальні та неформальні, соціальні та медичні ресурси для надання комплексних послуг, які охоплюють не тільки медичні потреби, а й побутові завдання, а також соціальну підтримку.

6.2. Комплексні рекомендації за напрямами

Цифрова інклюзія

Ключова рекомендація: розробити масштабовану національну програму цифрової освіти, засновану на кращих практиках, із залученням волонтерів та міжпоколіннєвих ініціатив.

Необхідні кроки для України: розширити охоплення проєкту «Дія.Цифрова освіта», створивши центри цифрової грамотності в кожному населеному пункті. Залучати студентів та молодіжні організації до навчання людей похилого віку, що дозволить зміцнити міжпоколіннєві зв'язки та зменшити страх перед технологіями.

Система превентивної охорони здоров’я

Ключова рекомендація: впровадити модель доступної та субсидованої превентивної медицини, включаючи регулярні обов'язкові скринінги.

Необхідні кроки для України: розробити пакет послуг, що покриваються державним фінансуванням, який включатиме щорічні комплексні огляди, скринінги на хронічні захворювання, включаючи ментальні розлади. Використовувати цифрові технології для віддаленого моніторингу стану здоров'я та проведення телемедичних консультацій.

Економічна стійкість

Ключова рекомендація: провести реформи пенсійної системи з метою зниження рівня бідності та досягнення хоча б мінімальної відповідності пенсій фактичному прожитковому мінімуму.

Необхідні кроки для України: переглянути методологію розрахунку пенсій, щоб вона забезпечувала більш адекватний рівень життя. Стимулювати програми особистих пенсійних накопичень і фінансового планування, що дозволить знизити фінансовий стрес у літньому віці.

Соціальна інтеграція

Ключова рекомендація: створити та підтримувати міжпоколінні центри та програми, спрямовані на боротьбу з самотністю та зміцнення ролі літніх людей у суспільстві.

Необхідні кроки для України: підтримувати недержавні організації, які реалізують програми соціальної інтеграції. Боротися з ейджизмом через інформаційні кампанії та освітні програми, підкреслюючи цінність досвіду і знань старшого покоління.

Таблиця 2: Дорожня карта: зведена таблиця рекомендацій для України

Проблема	Ключова рекомендація	Приклади кращих європейських практик (ЄС/ВООЗ)	Необхідні кроки для України
Цифрова ізоляція	Розробка національної програми цифрової освіти.	Європейська стратегія з догляду, спрямована на використання нових технологій та інклюзивних рішень.	Розширення проєкту «Дія.Цифрова освіта» із залученням волонтерів та міжпоколіннєвих ініціатив.
Приховані проблеми здоров'я	Впровадження моделі превентивної охорони здоров'я.	«Десятиліття здорового старіння» ВООЗ (2021–2030), спрямоване на розвиток функціональних здібностей.	Розробка пакету субсидованих превентивних послуг, включаючи обов'язкові скринінги і телемедицину.
Фінансові труднощі	Реформа пенсійної системи для зниження бідності.	Політика ЄС, спрямована на забезпечення адекватних, справедливих і стійких пенсійних систем.	Перегляд методології розрахунку пенсій та стимулювання програм накопичень.
Соціальна ізоляція	Створення та підтримка міжпоколіннєвих центрів.	Європейська стратегія з догляду, що підтримує інтеграцію формального та неформального догляду.	Підтримка НУО, що реалізують адресні програми, та розвиток державно-приватного партнерства.

6.3. Бачення майбутнього: інвестиції в довголіття

Інвестиції в добробут літніх людей є не просто моральним обов'язком, а й стратегічно важливим рішенням для майбутнього країни. Поліпшення здоров'я та якості життя літнього населення призводить до зниження навантаження на системи охорони здоров'я, підвищення продуктивності праці (у тих випадках, коли люди можуть продовжувати працювати), а також до зміцнення соціальної згуртованості та міжпоколіннєвої солідарності. Перехід від реактивної моделі до проактивної, від сприйняття літніх людей як об'єкта допомоги до їх активної участі в житті суспільства, є єдиним шляхом до побудови сталого і процвітаючого суспільства, яке зможе успішно відповісти на виклики старіння.